У це складно повірити, але середньовічне твердження про те, що науковець – це обов`язково єретик, залишається поширеним стереотипом серед деяких мирян і донині. Та навпаки: розуміння феномену віри як аксіоматичної бездоказової концепції серед окремих груп вчених сіє зерно протиріч у ґрунт і без того складних взаємин.
Навіть не сто- , а тисячоліття, витрачені на доведення істинності власних переконань сприяли сучасному стану нетерпимості у суспільстві. Про причини суперечностей між наукою та релігією, істинні засади кожної з них, а також ідеальний баланс читайте далі.
Засуджені інквізицією Данте Аліг`єрі, Микола Коперник, Джордано Бруно, Галілео Галілей – всі ті, чиї продукти творчої та наукової праці справили відчутний вплив на розвиток суспільства.
Чому жертвами інквізиції стали ті, сфера діяльності котрих була віддаленою від релігійних постулатів?
Чому закони фізики та астрономії суперечили загальноприйнятим догматам? Ми часто ставимо ці та багато інших подібних запитань, хоча насправді здогадуємось про причини.
Здогадуємося та боїмося озвучувати, бо такими пересічними та прагматичними вони є: може причина усіх цих помилок у неправильному трактуванні Біблії?
Біблія повна алегорій та метафор. Тому християнин знає, що Господа потрібно шукати не на небі, а в душі. Християнин знає, що притчі – це про читання між рядків, що кожен біблійний текст містить два шари: молоко для немовляти та м`ясо для зрілого чоловіка. Тобто перше – пряме значення, яке спадає на думку одразу ж та друге – переносне, метафоричне, розуміння якого удостоюються не всі, а тільки націлені на отримання мудрості. Тому упереджене її трактування – оманливе та недалекоглядне.
«… Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, Царства Небесного, а тим, що за вами, усе відбувається у притчах, щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали – і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм, – а потім запитав Ісус учнів, – Ви не розумієте цієї притчі. І як вам зрозуміти всі притчі »(Мр. 4. 11 – 13).
Автор: Ірина Яремчук
